«Хочу сказати, що більша частина кейсів – це намальована статистика», – навіщо партнерки малюють кейси та чи варто з цим щось робити

Колись давно хтось сказав, що кейси чудово продають, легко пишуться і привертають увагу потрібної аудиторії. І відтоді всі намагаються писати свої кейси, показувати цифри якомога більше і витрачати на це мінімум часу.

І хоча такі тексти – спосіб отримати більше лідів, інтернет іноді підсовує аудиторії не реальний мануал, а намальовану статтю. Водночас багато хто цього зовсім не приховує і не намагається докласти реальну історію.

У статті розберемося, добре це чи погано, що можуть чекати такі партнерки і як аудиторія ставиться до таких кейсів. Також ми вирішили запитати у самих вебів думку щодо цього явища в афілці.

Навіщо взагалі потрібні кейси 

Кейси – хороший варіант дати вебам практичний свіжий досвід і привернути увагу інших арбітражників до партнерки. По суті, перший час такі статті дійсно були корисними та цікавими для вебів. Зазвичай кейси публікували люди, які давно в ніші й хочуть розповісти про свій класний досвід заливу за якоюсь схемою або збіркою методів.

Але потім цей «досвід» перетворився у комерційний контент, через який можна просувати свої нові офери або будь-які інші продукти. І це непогано, якщо кейс справді цікавий і корисний. Тобто, містить у собі:

• Зрозумілу й об'єктивну статистику. Так, частину інформації, яка пов'язана з безпекою інтернету, краще приховати, але цифри та нюанси кампанії мають бути зрозумілими й прозорими для кожного читача. Ще краще – якщо в кейсі є згадка партнерської програми, з якою працював арбітражник, і всі нюанси роботи з конкретним оффером;
• Нові та цікаві механіки під час роботи з оффером. Заїжджені та зрозумілі поради із серії «роби добре, а погано не роби» нецікаво читати. Арбітражники приходять оцінити кейс і потім щось впровадити у свою роботу.
• Логічність та послідовність. Нікому не хочеться читати або сприймати серйозно статтю, де спочатку йдеться про оффери, а потім раптово починається історія створення сірої вертикалі.
• Лише об'єктивну оцінку. Якщо в тексті раз у раз згадується, яка хороша X партнерка, то тут щось не так. У хорошому кейсі буде опис різних інструментів і різні підходи для просування продукту. А не повний мануал з того, що якась конкретна компанія відмінно працює.
• Практичний досвід, а не чиїсь вологі мрії. Під час прочитання має бути зрозуміла механіка дій і чому у цього конкретного веба це спрацювало. Тобто, автор статті повинен вказати різні фактори, які впливають на успішний залив. А не тільки один чудодійний оффер.

Але головна мета кейса – це піар. Будь-яка компанія, партнерка або арбітражник пишуть статті, щоб привернути до себе увагу, показати інструменти або свої навички. 

Хороші кейси можуть бути різного формату, але всі вони легко перевіряються за цифрами. Зазвичай саме через них усе не сходиться, причому не лише в арбітражному світі, а й загалом у маркетингу.

Кейси допомагають партнеркам приваблювати до себе нових вебів, які надихнулися прочитаним і готові робити ROI в 700%. По суті, це щось на кшталт нативної реклами, тільки ти ніби й не пишеш, що конкретна ПП – найкраща на ринку. 

Це здається довгою тяганиною – уточнювати, взаємодіяти, писати про якісь недоробки. І ще образливіше витрачати час, якщо веб не приносить мільйон доларів за годину. Через це PR думає, що простіше попросити простого копірайтера вигадати кейс, поставити випадкові цифри й опублікувати статтю на медіа-ресурсах.

Так і з'являються намальовані кейси, якими майорять медійки.

Чому партнерки кейси «малюють»

Головна причина – робити такі речі простими та нібито презентабельними. Знайти автора, який якось складе цифри з формули з розрахунку ROI, не так складно, як знайти веба, який готовий поділитися своєю статистикою і результатами. А навіть якщо він готовий – де гарантія, що його цифри сподобаються ПП? 

Адже відразу хочеться величезних значень, щоб було не соромно показати всім. Щоправда, в реальності все виявляється не так чудово, адже деякі джерела трафіку залишаються недоступними, а з ними важко зробити якийсь кейс.

Брати інтерв'ю і спілкуватися з вебами – це робота, яку багато хто просто не хоче виконувати. Звідси – намальовані кейси.

А ще їх нескладно робити. Досить додати трохи інформації тут, трохи підфотошопити тут – і отримаємо щось на кшталт кейса. Деякі люди навіть не намагаються доповнювати або шукати побільше інформації, а просто пишуть кілька рядків про витрати.

Наприклад, у свій час TheCreo так хотілося запросити якомога більше вебів-початківців на своє навчання, що швиденько написали подібний кейс, про запуск на $60 825 профіту. Цифра дивовижна, щоправда, практично нічим не підтверджена.

І освоювати фотошоп для цього не обов'язково – можна просто замінити цифру на потрібну в коді сторінки. І так вони точно здаватимуться читачам справжніми, а не підробленими у фотошопі. Навіть витрачатися на дизайнера не доведеться. 

Так партнерки отримують робочий контент для просування, не вмовляючи вебів показати свої зв’язки.

А ще писати кейс – дешево і сердито. Є 2 види намальованих кейсів:

• Був реальний веб, але його запустили не з тими цифрами, які потрібні партнерці;
• Ніяких вебів не було, а кейс – повністю придумали з голови.

Залежно від варіанта змінюватимуться і витрати. Звичайно, найдорожчий варіант – знайти справжній кейс, де було витрачено сотні, а то й тисячі доларів, причому результат може бути не найкращим. Але навіть у такому разі не всі веби готові ділитися робочою зв'язкою – адже вони витратили багато грошей, щоб її знайти і протестувати.

Тому залишається варіант малювати все самому. Тут простий і зрозумілий шлях:

• автор або копірайтер збирає матеріал із чужих кейсів і рерайтить джерела;
• менеджер або баїнг перевіряє цифри і коригує за необхідності;
• дизайнер або ілюстратор робить красиві картинки, підганяє статистику і віддає матеріал на публікацію.

І це все обходиться дешевше і швидше, ніж шукати робочу зв'язку. Таких кейсів можна створювати безліч, і постійно розміщувати їх у корпоративних блогах медіа. А значить результату з них вийде більше.

Хто головний читач цих кейсів і чим це загрожує

Кейси загалом набирають непоганий відгук серед аудиторії – на них тисячі переглядів і репостів. Особливо, якщо тема стосується незвичайного джерела трафіку і нових підходів.

Але тільки багато кейсів уже давно не цікавлять досвідчених арбітражників – тільки якщо потрібно посміятися над чиєюсь нереальною статою.

Основна аудиторія намальованих і звичайних кейсів – новачки, які тільки-но прийшли в арбітраж трафіку і намагаються зрозуміти, де знайти "норм темку". У них надто мало досвіду, щоб оцінити контент, скласти всі фактори, що впливають на залив і зрозуміти, що перед ними – несправжній кейс.

І тоді вони, натхненні, реєструються в партнерці з кейса, починають заливати трафік, купують доступи до сервісів та інструментів. Підсумок цього: розчарований афілейт, який злив свої гроші, і партнерка, яка отримала копієчку. А таких новачків може бути дуже багато.

Навряд чи хтось ділитиметься з новачками своїми збірками, показуватиме механіки, показуватиме акаунти та нюанси заливу. Швидше за все, це можна використовувати як джерело натхнення, але не як інструкцію до дії.

Якщо не кейси – то що?

Навряд чи партнерки перестануть малювати кейси. Хоча такі статті всім набридли, бо вони є банальними, але люди все ще ведуться на гучні заголовки і красиві обіцянки. А отже, поки що вплинути на ринок ніяк не можна.

Хоча для роботи з аудиторією і залученням трафіку все ще можна вибрати різні формати, а не тільки кейси:

• Мануали, гайди, навчальні статті;
• Інтерв'ю з самими вебами і представниками партнерок;
• Історії зсередини і про те, як узагалі працює сама партнерка тощо.

Наприклад, деякі партнерки проводять аналітику і портрет цільової аудиторії для вебів – це корисно і стане в нагоді афілейту для успішного запуску.

Це тільки частина того, що компанії можуть робити аби залучати арбітражників, які готові працювати довго і не втечуть в перший же місяць невдач.

Ми вирішили не фантазувати і запитали у тих, хто читає ці кейси: які є альтернативи і чи можна вважати намальовані зараз кейси нормою.

«Якщо не малювати кейси – то просто не буде ось цих веселих, мотивуючих історій»

 Олександр, арбітражник, адміністратор каналу Шустослав

📢 На твій погляд, намальовані кейси від партнерок зараз – це норма? Чи варто арбітражникам закривати на це очі?

Це норма, адже це трафік. Якоюсь мірою так і має бути, адже це привертає увагу користувачів і дає трафік у медіа. Там продається реклама, це просто один із кроків у воронці, і в цьому немає нічого такого, так само як і немає нічого такого в первобілах.

Знову ж таки, мене зараз багато хто захоче поправити, і сказати, що я неправий, адже це – дуже погано. Але це просто частина ринку, що первобіли, що мальовані кейси. Без цього дуже багато медійок просто не змогли б існувати.

📢 Якщо не малювати кейси, то що робити? Як вважаєш, яка є альтернатива?

Якщо не малювати кейси – то просто не буде ось цих веселих, мотивуючих історій. Вони ж все одно мотивують, навіть якщо вони намальовані, навіть якщо ти розумієш це. Ти іноді дивишся на це і думаєш «О, прикольно у них виходить, напевно, у мене теж вийде, треба тільки трохи допрацювати. Що по-іншому ще робити? Все одно ніхто і ніколи тобі связку не спалить, не покаже підхід і не розповість. Це приватна інформація, якою діляться максимум всередині команди. Ну, або з якимись близькими друзями.

А вигадувати связки, нові підходи – це і є робота арбітражника, в цьому вся наша специфіка і полягає. Ти придумуєш связки, шукаєш підходи, де і як заощадити. І всі ці кейси, як правило, просто написані з широким розмахом: ми ллємо з Reddit, заливайтеся там і все буде супер. І зазвичай це суть кожного кейса. А як з нього запускати, де купувати акаунти та чи можна взагалі це зробити – незрозуміло.

Висновки

До будь-яких кейсів, які ви бачите в медіа, варто ставитися критично. Не потрібно вірити навіть найавторитетнішому авторитету – іноді питання авторитетів тільки в ціні. 

І не потрібно чекати від кейсів, що всі робочі связки вам покажуть і розкажуть. Часто ви можете черпати ідеї, але аж ніяк не повну схему. Якщо ж автор наполягає, що саме ця тема спрацює і саме з цим оффером – розверніться і тікайте, адже вас намагаються просто обдурити.

GreyHunter

25 квітня 2024 року